Я поднимаю свой бокал
Искристого вина,
Пью за тебя, ведь ты одна
Всю жизнь мою нужна.
И взгляд твоих прекрасных глаз
Всегда меня манИт,
Я пью вино но не оно
Меня сейчас пьянит.
Лишь от тебя бываю пьян ,
Такая ты одна,
Хочу держать в руках тебя,
А не бокал вина.
Ты как безбрежный океан,
Как сказка,млечный путь.
Я на руки тебя возьму
И в небеса умчусь.
Ты мой рубин ,ты мой букет
Из темно алых роз,
Как счастлив я ,что ты со мной,
Ведь ты из моих грез.
Ты мой подарок для меня-
Искристое вино,
Ведь только ты меня пьянишь
Одна ,а не оно.
И в мире нет других таких-
Похожих на тебя,
Налью тебя к себе в бокал
И выпью всю до дна.
Прочитано 4866 раз. Голосов 4. Средняя оценка: 4,25
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
